Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши справу про виплату допомоги за листком непрацездатності, виданим лікарем, що провадить медичну практику як ФОП, в касаційному порядку, вказав, що підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Також колегія суддів зазначила, що застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, одночасно має право обирати лікуючого лікаря, а тому позбавлення пацієнта – застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати без встановлення відсутності у цього пацієнта права на такі виплати є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». На Постанову ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 440/2621/21 (адміністративне провадження № К/990/1858/22) звертає увагу прес служба Суду. Обставини справи Товариство оскаржило до суду рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів та сплати штрафу. Таке рішення прийнято за результатами документальної перевірки, під час якої виявлено порушення дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України, а саме: нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведені за листком непрацездатності, виданим не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа – підприємець). Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що застраховані особи мають право на отримання, у разі настання страхового випадку, матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Позиція ВС КАС ВС переглянувши справу в касаційному порядку, вказав, що підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Суд, проаналізувавши положення Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, дійшов висновку, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа – підприємець); містить усі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав листок непрацездатності, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності» тощо).
Суди попередніх інстанцій встановили, що листки непрацездатності видані від імені фізичної особи – підприємця, основним видом діяльності якої є загальна медична практика, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. На цих листках містяться відтиски печатки та підписи останньої.
За умовами Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між Національною службою здоров’я України та фізичною особою – підприємцем, останній зобов’язується надавати за договором відповідно до медичних потреб пацієнта медичні послуги, серед яких – оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть. Колегія суддів зазначила, що застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, одночасно має право обирати лікуючого лікаря, а тому позбавлення пацієнта – застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати без встановлення відсутності у цього пацієнта права на такі виплати є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
